Максим Макаренко
Хірург-стоматолог Спеціалізується: хірургія та імплантологія, протезування, пародонтологія
Відомо, що у багатьох тварин (акул, слонів) зуби зростають протягом життя, а людина зазвичай має лише два набори зубів (молочні та постійні). Через втрату зуба пацієнтам доводиться користуватися протезами, мостами або імплантами, тож з’явився інтерес до ідеї вирощування зубів. Деякі сучасні дослідження дійсно пропонують шляхи до регенерації зубів:
У Японії вивчають шлях блокування гена USAG-1, що унеможливлював ріст зубів у мишей. Коли вчені запобігли роботі USAG-1, у мишей почали виростати зайві зуби.
Зараз дослідження продовжуються: проведено перші клінічні випробування препарату, який націлений на USAG-1, з метою виростити “третій набір” зубів у людей до 2030 року.
Фахівці з King’s College London розробили спеціальні гелі чи матриці, які дають змогу культивувати зубні зачатки in vitro (у лабораторії). За словами дослідників, такі «лабораторні» зуби могли б природно відновлюватися та вбудовуватися в щелепу, забезпечуючи міцніше і довговічніше рішення, ніж штучні пломби чи імпланти.
Труднощі з якими стикнулися вчені
Проте всі ці підходи науково обґрунтовані поки що лише в експериментах або доклінічних моделях. Далі описуємо головні проблеми з якими стикнулися вчені:
❌ Неможливо відновити емаль
Емаль – це зовнішній твердий шар коронки зуба, найміцніша тканина організму. Вона на 96% складається з мінералів (насамперед гідроксиапатиту) і менш ніж на 1% — з органічних компонентів і води. Саме емаль забезпечує твердий захист зуба від стирання та кислотного руйнування, але не здатна відновлюватися після пошкодження.
У лабораторних експериментах емаль вдається виростити лише частково: вона тонка, має неприродну структуру, не має того самого захисту, що у природних зубів.
🧠 Немає іннервації — зуб не “живий”
Іннервація зуба – це мережа нервових волокон, що пронизує внутрішню частину зуба (пульпу). Дентин і пульпа містять численні нервові закінчення, завдяки яким зуб реагує на біль, температуру та інші подразники. Дійсно, пульпа зуба є дуже іннервованою: нервові волокна становлять близько 40% об’єму кореневого каналу і походять від трійчастого нерва. Завдяки цим нервам ми відчуваємо біль при карієсі чи травмі зуба.
А в “біозубах”? Жодної іннервації. Тобто: зуб нічого не “відчуває”, немає контролю жування, не працює, як слід.
📎 Відсутність зв’язку з кісткою — немає пародонту
Пародонт – це тканини, що оточують і підтримують зуб в щелепі. До складу пародонту входять цемент кореня зуба, періодонтальна зв’язка (волокна, що пов’язують зуб із кісткою), альвеолярна (щелепна) кістка і ясна. Пародонт фіксує зуб у щелепі, амортизує жувальне навантаження і забезпечує кровопостачання і живлення зуба. Втім, при захворюваннях ясен (пародонтиті) ці тканини руйнуються, що може призводити до розхитування і втрати зубів.
У вирощених зубах цю зв’язку поки не вдається створити. І тому: або зуб буде нестійкий і рухомий, або просто зростеться з кісткою — тобто буде працювати як імплант, а не як справжній зуб.
🤯 Немає контролю за формуванням зуба
Морфогенез – процес формування органу чи тканини у зародковому розвитку. Клітини зубного зачатку послідовно змінюють форму й склад: спочатку формується зубна "пластинка", потім стадія зубної "бруньки", за нею — стадія зубної "шапочки" і стадія зубного "дзвоника". На завершальних етапах відбувається формування коронки та кореня зуба. У кожній стадії участь беруть сигнальні білки і гени, про які ми вже говорили. Якщо їхню роботу штучно модифікувати, можна теоретично вплинути на розвиток зуба («морфогенез») і спробувати змусити рости новий зуб.
У лабораторних дослідах вчені вже отримували: передні зуби з трьома коренями (так не має бути), зуби без каналів (де тоді нерви?), неправильну орієнтацію (корінь росте вбік чи вгору). Все це — наслідок нестабільного морфогенезу — тобто порушення процесу формування органу.
А ми ще не навчилися цим керувати в живому організмі.
🛡 Зуб — це імунний орган
Будь-яка терапія вирощування зубів, яка використовує чужорідні клітини чи молекули (наприклад, введення білків, генів чи донорських стовбурових клітин), може викликати імунну реакцію. Це означає, що імунітет може сприйняти терапевтичний агент як «чужака» і намагатись його відторгнути або викликати запалення.
У клінічних дослідженнях відзначають, що проблеми сумісності з імунітетом (імунокомпатибільність) є однією з причин, чому такі методи досі не стали звичайним лікуванням.
☢️ Реальний ризик розвитку пухлин
Будь-які методи стимуляції росту тканин можуть непередбачувано спровокувати аномальний поділ клітин. Якщо активація стовбурових клітин чи факторів росту відбувається без належного контролю, існує ризик формування пухлини (неоплазії). У дослідженнях на стовбурових клітинах описано випадки утворення пухлин (туморогенезу) через бурхливий ріст клітин.
У тварин у дослідах вже спостерігали неоплазії — тобто неконтрольоване розростання тканин. Це не просто “ймовірний побічний ефект” — це реальна онкологічна небезпека.
Підсумкова таблиця
| Аспект | Пояснення | Стан на сьогодні | Перспективи |
|---|---|---|---|
| Відновлення емалі | Найтвердіша тканина зуба, що не відновлюється після прорізування | Лабораторні емалі тонкі, неприродні | Пошуки нових методів штучної емалі |
| Іннервація зуба | Нервові закінчення для чутливості та контролю жування | Відсутня у вирощених зубах | Потенціал відновлення за допомогою стовбурових клітин |
| Пародонтальна зв’язка | Амортизатор між зубом і кісткою | Не вдається відтворити поки що | Активні дослідження |
| Хірургічне втручання | Необхідність імплантації зачатка зуба | Обов’язково, пов’язано з ризиками | Пошук менш травматичних методів |
| Ризик пухлин | Неконтрольований ріст клітин | Високий ризик, потребує контролю | Розробка безпечних протоколів |
| Імунна відповідь | Відторгнення або запалення | Проблема при введенні чужорідних клітин | Імунокомпатибільні методи |
| Інтеграція в прикус | Правильне розміщення зуба в зубному ряді | Вкрай складно контролювати | Теоретична можливість з розвитком технологій |
| Клінічна доступність | Можливість застосування для пацієнтів | Відсутня | Можливі перші методи до 2030 року |
Часті запитання пацієнтів
🟢 Чи реально виростити зуб замість вирваного?
Ні, на сьогодні у клініці це недоступно. Людський організм не має природного механізму регенерації зуба після видалення. Нинішні клінічні дослідження лише вивчають можливості стимулювати ріст нового зуба у майбутньому.
Наприклад, японські вчені розпочали випробування препарату, що блокує білок USAG-1, – хочуть виростити «третій» набір зубів до 2030 року. Однак такі експериментальні методи ще не доведені в людей. Тому в реальній практиці видалений зуб найчастіше замінюють імплантом чи протезом (нехай і не зовсім природним способом).
🟢 Чи можна виростити зуб дорослій людині?
Поки ні. У дорослої людини немає природних умов для нового росту зубів. Деякі дослідження виявили, що у людей можуть існувати зачатки додаткових зубів (як у випадку гіпердонтії – надлишкових зубів), тож теоретично можливо «активувати» ці резерви. Але наразі реальної процедури для дорослих пацієнтів не існує. Отже навіть якщо фізіологічно та генетично людина може мати «зачаток» для нового зуба, ми ще не вміємо відтворити цей процес у клінічних умовах.
🟢 Які є альтернативи зубним імплантам?
Поки що найнадійнішими є звичайні методи протезування: зубні мости, часткові чи знімні протези. Вони дозволяють відновити функцію, але мають обмеження. Зубні імпланти вважаються «золотим стандартом» для заміщення відсутніх зубів і демонструють високі показники виживання (20-річні спостереження показують ~80–90% успіху встановлених імплантів).
Як показують наукові розробки, у майбутньому альтернативою може стати саме вирощування зубів. Наприклад, науковці з King’s College London вважають, що лабораторно вирощені зуби могли б природно «вростати» в щелепу, бути міцнішими та стійкішими за штучні імпланти, оскільки міститимуть живі тканини без ризику відторгнення. Проте ці методи все ще у стадії досліджень і поки не замінюють класичну імплантологію.
🟢 Які ризики пов’язані з вирощуванням зубів?
Оскільки сам по собі процес вирощування зуба – це новаторський напрямок, пов’язаний із відтворенням складних тканин, є кілька потенційних ризиків.
- По-перше, як зазначалось, існує загроза імунної реакції та запалення при введенні біоматеріалів чи клітин.
- По-друге, активне стимулювання росту клітин може непередбачувано викликати надмірну проліферацію – тобто ризик неоплазії або пухлинного процесу. Таким чином, усі дослідницькі підходи проходять ретельну перевірку на безпеку, а до клінічного застосування допускаються лише перевірені та контрольовані методи.
Висновки
Отже, ідея «виростити» новий зуб справді існує, але вона поки що не вийшла за межі лабораторних досліджень і перших клінічних випробувань. На сьогодні провідним рішенням у стоматології залишаються перевірені методи заміщення зубів — зокрема, дентальні імпланти, що показують дуже високі показники успішності в довгостроковій перспективі (близько 4 із 5 імплантів працюють через 20 років).
Водночас регенеративні технології поступово розвиваються, і можливо, в майбутньому вони доповнять арсенал стоматолога. Але навіть найсучасніші наукові підходи не відміняють простих основ гігієни: найкращий спосіб зберегти зуби — це їх берегти. Регулярні профілактичні огляди у стоматолога та правильний догляд (чистка зубів, зниження ризику карієсу) дозволяють запобігти багатьом проблемам і уникнути навіть найскладнішого лікування. Адже, як кажуть фахівці з охорони здоров’я, профілактика завжди краща за лікування, а здорові зуби — краща альтернатива будь-яким медичним винаходам.
