Імплантація зубів

Двоетапна імплантація (з відстроченим навантаженням) — класичний, найбільш простий для лікаря і пацієнта та поширений метод імплантації зуба. Складається із двох етапів. Перший етап — встановлення імплантату після підготовки та планування. У щелепну кістку встановлюється зубний імплант та ушивається слизова оболонка. Після приживлення (2-6 місяців, залежно від обраної імплантологічної системи, розташування імплантату, стану кісткової тканини) відбувається другий етап – формування ясен та протезування зубними коронками.

Перевага — імпланти приживаються у 95-97% випадків.

Недолік — тривалий процес приживлення та отримання кінцевого результату лікування.

Одноетапна імплантація (з негайним навантаженням) — метод імплантації, при якому пацієнт отримує готовий зуб відразу після виходу з операційної. Пацієнту встановлюється імплант та зубна коронка на нього за 1 відвідування клініки. Лікар встановлює імплантат та фіксує тимчасовий зубний протез (коронку). Даний метод має низку обмежень і підходить далеко не всім. Найчастіше застосовується при імплантації фронтальних зубів з метою збереження естетики на період повного приживлення імплантату. Після повного приживлення імпланту (від 1,5 до 6 місяців, залежно від обраної системи імпланту та його розташування), стоматолог-ортопед здійснює заміну тимчасової коронки на постійну.

Перевага — кінцева вартість нижча, ніж при двоетапній техніці. Істотна економія часу та мінімальне втручання лікаря. Відтворення функції та естетики у найкоротші терміни.

Недолік — статистично вища ймовірність відторгнення імпланту.

Базальна (експрес-імплантація) — метод отримав свою назву через нетрадиційне місце для вживлення імплантату — базальну кістку, а не альвеолярну. Спочатку базальні імплантати мали дуже грубу, пластинчасту та перфоровану форму. Застосовувався даний вид імплантатів в основному при атрофії альвеолярної кісткової тканини, проте згодом траплялися часті випадки ще більшої атрофії кістки в місці встановлення імпланта (базальної кістки). Нині такі імпланти сучасна медицина не використовує. На зміну їм прийшли вдосконалені замінники, які більше схожі на класичний імплантат як зовні, так і за структурою будівлі. Застосовується базальна імплантація в особливих клінічних випадках, наприклад, при адентії, втраті альвеолярної кістки або тяжкій формі пародонтиту, що тягне за собою рухливість зубів.

Відшарування ясенного клаптя. Після того, як подіяла анестезія, хірург здійснює надріз ясен, після чого готує лунку під імплантат за допомогою спеціальних інструментів. Важливо правильно (за протоколом) зробити свердління, щоб імплантат був встановлений щільно і при цьому м'яко входив у кісткову тканину. Потім хірург встановлює імплантат в альвеолярну кістку. Потім ставить заглушку чи формувач ясен. Після цього, проводиться ушивання рани, що утворилася, пацієнту пропонують прикласти акумулятор холоду до місця операції з боку щоки та відпочити. Займає хірургічна частина в середньому від 10 до 20 хвилин. За відгуками пацієнтів, операція переноситься набагато легше, ніж видалення зуба.

Трансгінгівальний. Малоінвазивний (малотравматичний) метод, при якому не проводиться розріз та ушивання ясен. Також цей підхід називають безкровним, безшовним, безопераційним. При трансгингивальной імплантації не проводиться розтин та відшаровування ясенного клаптя, а отвір під імплантат утворюється за допомогою проколу через навігаційний шаблон або мукотомом (спеціальний інструмент для проколювання ясен). Шаблон — це модель, яка створюється за допомогою комп'ютерних технологій, нагадує за своєю будовою фрагмент щелепи та має перфорації для проколу під імплантат. При створенні шаблону точно розраховуються глибина, місце, кут, діаметр отвору — завдяки такій підготовці операція є малотравматичною та має високий відсоток приживлення титанового кореня зуба. Найчастіше застосовується за відсутності кількох зубів поспіль одному ряду (3 і більше). Метод має мінімум протипоказань.

Одномоментний (іноді, з негайним навантаженням). При одномоментній імплантації пацієнту проводять відразу дві хірургічні маніпуляції: видалення зуба і на місце відсутнього зуба встановлюють імплантат в лунку. У деяких випадках лікар може встановити за це саме відвідування тимчасову зубну коронку, наприклад, коли операція проводиться в ділянці фронтальних зубів. Основною перевагою є скорочення кількості хірургічних втручань до одного. З основних недоліків – наявність низки протипоказань та підвищений ризик відторгнення імплантату.

All-on-4 або «все на чотирьох» — технологія застосовується при повній або множинні адентії для протезування всієї щелепи в максимально короткі терміни. Незнімний зубний протез фіксується на чотирьох імплантах, розташованих рівномірно по довжині щелепи, останні два імплантати встановлюються під кутом в обхід гайморових пазух. Даний метод дозволяє провести тотальне протезування навіть за атрофії кістки, не вдаючись до синус-ліфтингу. Протезування виконується цілісним зубним протезом, у конструкції якого передбачені штучні ясна здорового, природного кольору. Це дозволяє приховати природні недосконалості ясенної тканини та досягти гарної лінії посмішки.

All-on-6. Попередник раніше згаданого «все на чотирьох». Всі 6 імплантів встановлюються вертикально в області молярів, різців та іклів. Сьогодні, як правило, такі операції проводять за хірургічним шаблоном, що дозволяє знизити рівень травматичності маніпуляції. Можливе проведення протезування при захворюванні тканин пародонту, а також при середній та сильній атрофії кісткової тканини, що дозволяє отримати посмішку більшій кількості пацієнтів. Основна відмінність із системою All-on-4 є відсутність консолей. Тобто в області 6-х зубів є дві додаткові опори, це дозволяє розподілити рівномірно навантаження на протез і знизити ймовірність його поломки. Також це дозволяє рівномірно розподілити навантаження на імплантати при одномоментно навантаженій техніці, поліпшити стабільність імплантату та отримати добру остеоінтеграцію.