Максим Макаренко
Хірург-стоматологСпеціалізується: хірургія та імплантологія, протезування, пародонтологія
Якщо при пародонтозі кісткова тканина поступово зменшується, виникає цілком логічне питання: що тоді буде утримувати імплант у кістці щелепи? На перший погляд здається, що така ситуація робить імплантацію неможливою.
Насправді пародонтоз сам по собі не є автоматичним протипоказанням до встановлення імплантів. Вирішальне значення має те, скільки кісткової тканини збереглося в конкретній ділянці щелепи, чи достатньо її для стабільного встановлення імпланта і чи відсутній активний запальний процес.
Якщо об’єм кістки дозволяє надійно зафіксувати імплант — або його можна відновити хірургічно — імплантація залишається можливим способом відновлення зубів навіть у пацієнтів із пародонтозом. Щоб зрозуміти, чому це можливо, потрібно розглянути три ключові аспекти: що відбувається з кісткою при пародонтозі, чому зуби можуть втрачати опору і як у цих умовах працює дентальний імплант.
Чому імплант може стояти навіть якщо кістка зменшується
Потрібно врахувати одну важливу властивість кісткової тканини: кістка — це не статична структура. Вона постійно перебудовується і реагує на механічне навантаження. Цей принцип добре описує закон Вольфа:
Кісткова тканина зберігається і зміцнюється там, де на неї діє функціональне навантаження, і поступово зменшується в ділянках без функціонального навантаження.
Саме тому після втрати зуба альвеолярна кістка в ділянці лунки починає атрофуватися. Коли зуб більше не передає жувальне навантаження на щелепу, кісткова тканина в цій зоні поступово зменшується. Найбільш інтенсивні зміни зазвичай відбуваються в перші місяці після видалення зуба.
Дентальний імплант змінює цю ситуацію. Після остеоінтеграції — прямого з’єднання поверхні імпланта з кістковою тканиною — імплант починає передавати жувальне навантаження на кістку. Фактично він частково відновлює функцію, яку раніше виконував корінь зуба. Завдяки цьому кістка знову отримує функціональний стимул і може зберігатися стабільною протягом багатьох років.
Є ще одна важлива відмінність. Власний зуб утримується в кістці через періодонтальну зв’язку — складну систему волокон, судин і нервів, яка дуже чутлива до запальних процесів у тканинах пародонту. Імплант цієї зв’язки не має. Він інтегрується безпосередньо в кістку. Саме тому прогноз для зуба і для імпланта в одній ділянці не обов’язково буде однаковим.
Це не означає, що пародонтоз не має значення для планування лікування. Атрофія кістки може ускладнювати встановлення імпланта і іноді вимагає хірургічного відновлення об’єму кістки. Але сам факт наявності пародонтозу не означає, що імплантація неможлива. Вирішальним є те, чи достатньо кістки для стабільного встановлення імпланта і чи немає активного запального процесу в тканинах.
Що таке пародонтоз
Пародонтоз — це дистрофічне захворювання тканин пародонту, тобто структур, які утримують зуб у щелепі. До цих тканин належать ясна, періодонтальна зв’язка, цемент кореня та альвеолярна кістка. Для цього стану характерні поступові зміни в опорному апараті зуба. Кісткова тканина повільно зменшується в об’ємі, ясна можуть відступати, оголюються шийки зубів, з’являється підвищена чутливість. На рентгені часто видно рівномірне зниження висоти кістки навколо зубів.
Важливо, що класичний пародонтоз зазвичай перебігає без вираженого запального процесу. Ясна можуть виглядати блідими, без значної кровоточивості, а зміни розвиваються поступово протягом багатьох років.
Саме через це пародонтоз відрізняється від іншого, значно більш поширеного захворювання — пародонтиту. При пародонтиті руйнування тканин пов’язане із запаленням і бактеріальною біоплівкою, тоді як при пародонтозі мова йде переважно про повільну атрофію опорних тканин.
Чим пародонтоз відрізняється від пародонтиту
У розмовній мові ці два терміни часто використовують як синоніми, але з медичного погляду це різні процеси.
Що таке пародонтит
Пародонтит — це запальне захворювання. Його запускає бактеріальна біоплівка на зубах, а подальше руйнування тканин відбувається через реакцію імунної системи. Саме запалення активує клітини, які руйнують кісткову тканину, тому втрата кістки при пародонтиті зазвичай супроводжується кровоточивістю ясен, утворенням пародонтальних кишень і поступовою втратою прикріплення зуба.
Це одне з найпоширеніших стоматологічних захворювань. За оцінками епідеміологічних досліджень, ознаки пародонтиту різного ступеня мають до 40–50% дорослого населення, а важкі форми зустрічаються приблизно у 10–15% людей. Саме тому більшість випадків втрати зубів у дорослих пов’язані саме із запальними захворюваннями пародонту.
Що таке пародонтоз
Пародонтоз описують як інший механізм ураження тканин. Йдеться не про запальний процес, пов’язаний із бактеріальною біоплівкою, а про поступову дистрофію опорних тканин зуба. Для нього характерна повільна і більш-менш рівномірна атрофія альвеолярної кістки, рецесії ясен і оголення шийок зубів без виражених ознак запалення.
Важливо, що у сучасній міжнародній класифікації пародонтальних захворювань, яку розробили American Academy of Periodontology та European Federation of Periodontology, основною нозологією, що призводить до втрати прикріплення і кістки, є саме пародонтит. Тому в міжнародній літературі термін «пародонтоз» використовується значно рідше, ніж у пострадянській стоматологічній традиції.
Для клінічної практики ця різниця принципова. Саме активне запалення є головним фактором ризику руйнування тканин навколо імпланта. Тому перед плануванням імплантації лікар завжди оцінює, чи є ознаки пародонтиту — кровоточивість ясен, пародонтальні кишені та клінічна втрата прикріплення. Якщо такі ознаки є, спочатку проводять лікування запального процесу і лише після цього розглядають імплантацію.
Коли це більше схоже на пародонтоз, а коли — на пародонтит
| Що помічає людина | Більше схоже на пародонтоз | Більше схоже на пародонтит |
|---|---|---|
| Ясна | Бліді, «тонкі», поступово відступають | Почервонілі, набряклі |
| Кровоточивість | Зазвичай відсутня | Часто з’являється під час чищення зубів |
| Оголення зубів | Шийки зубів поступово оголюються | Може бути, але не завжди |
| Запах із рота | Зазвичай не характерний | Часто з’являється |
| Біль у яснах | Зазвичай немає | Може бути болючість або дискомфорт |
| Рухливість зубів | З’являється поступово | Може виникати швидше |
| Як розвивається проблема | Повільно, роками | Часто швидше і з періодами загострення |
За зовнішніми симптомами не завжди можна точно визначити тип ураження пародонту. Остаточний діагноз встановлюють після огляду, пародонтологічного обстеження та рентгенологічної оцінки стану кісткової тканини.
Що каже доказова медицина про пародонтоз
Коли йдеться про імплантацію при захворюваннях пародонту, слід враховувати одну важливу обставину: досліджень, присвячених саме класичному пародонтозу, небагато. У міжнародній літературі значно частіше досліджують іншу ситуацію — пацієнтів із пародонтитом, тобто запальним ураженням тканин навколо зубів. Саме ці дані найкраще показують, як поводяться імпланти у пацієнтів, які вже мали проблеми з тканинами пародонту.
У кількох систематичних оглядах і метааналізах показано, що анамнез пародонтиту пов’язаний із вищим ризиком периімплантиту — запального процесу навколо імпланта, який супроводжується втратою кісткової тканини.
Наприклад, у метааналізі, який включав дані клінічних досліджень із довготривалим спостереженням, було показано, що у пацієнтів з анамнезом пародонтиту ризик розвитку периімплантиту приблизно у 4–5 разів вищий, ніж у пацієнтів без такого анамнезу (OR близько 4,8). У цих же роботах відзначено і більшу середню втрату кістки навколо імплантів у таких пацієнтів.
Водночас важливо правильно інтерпретувати ці цифри. Підвищений ризик ускладнень не означає, що імпланти не приживаються. У більшості досліджень загальна виживаність імплантів навіть у пацієнтів із попередніми пародонтальними проблемами залишається дуже високою — зазвичай понад 90–95 % у довгострокових спостереженнях.
Ключовим фактором у таких ситуаціях є контроль запалення і підтримувальна терапія. У сучасних клінічних рекомендаціях підкреслюється, що пацієнти з анамнезом пародонтиту повинні перебувати на регулярному підтримувальному догляді: професійна гігієна, контроль біоплівки та регулярні огляди суттєво знижують ризик ускладнень навколо імплантів.
Саме тому при плануванні імплантації лікар оцінює не лише стан кістки, а й пародонтальний статус пацієнта. Якщо є ознаки активного запального процесу, спочатку проводять лікування пародонту і лише після стабілізації тканин переходять до імплантації.
Як проводять імплантацію при пародонтозі
Клінічне та рентгенологічне обстеження
Перед імплантацією проводять повну діагностику. Лікар оцінює кровоточивість ясен, глибину пародонтальних кишень, рівень прикріплення тканин і рухливість зубів. Далі виконують комп’ютерну томографію (КЛКТ), яка дозволяє виміряти висоту і товщину альвеолярної кістки, визначити її щільність та оцінити анатомічні структури — нижньощелепний канал або гайморову пазуху.
Стабілізація стану пародонту
Якщо є ознаки запалення, спочатку проводять пародонтологічне лікування. Воно включає професійну гігієну, видалення над’ясенних і під’ясенних відкладень, закритий кюретаж пародонтальних кишень і контроль бактеріальної біоплівки. Мета цього етапу — усунути запалення, зменшити кровоточивість ясен і стабілізувати стан тканин перед хірургічним втручанням.
Відновлення об’єму кісткової тканини
Якщо томограма показує дефіцит кістки, проводять кісткову аугментацію. Найчастіше це направлена кісткова регенерація (GBR) з використанням кісткового матеріалу і мембрани. У бічних ділянках верхньої щелепи може застосовуватися синус-ліфтинг, який дозволяє збільшити висоту кістки перед встановленням імпланта.
Хірургічне встановлення імпланта
Після підготовки тканин проводять імплантацію. У кістці формують ложе, після чого встановлюють дентальний імплант. Важливо досягти первинної стабільності — достатньої механічної фіксації імпланта в кістці. Після цього імплант закривають формувачем ясен або заглушкою і починається період остеоінтеграції.
Протезування та підтримувальний догляд
Після остеоінтеграції встановлюють абатмент і коронку. Далі пацієнт переходить у режим підтримувальної терапії: регулярні огляди, професійна гігієна, контроль зубного нальоту і стану тканин навколо імпланта. Це допомагає знизити ризик периімплантиту і зберегти стабільність імпланта на довгі роки.
Висновок
Питання імплантації при пародонтозі часто здається суперечливим лише на перший погляд. З одного боку, цей стан супроводжується поступовим зменшенням кісткової опори зубів. З іншого — саме імплант після інтеграції може відновити функціональне навантаження на кістку і допомогти стабілізувати її в ділянці втраченої опори.
Саме тому в сучасній імплантології ключове значення має не сам факт наявності пародонтозу, а анатомічні умови в конкретній ділянці щелепи. Якщо об’єм кісткової тканини дозволяє стабільно встановити імплант — або його можна відновити хірургічно — імплантація залишається одним із найбільш прогнозованих способів відновлення втрачених зубів.
Практичне рішення завжди базується на комплексній оцінці: стану кістки, м’яких тканин, жувального навантаження і загального здоров’я пацієнта. Саме така оцінка дозволяє зрозуміти, чи можна провести імплантацію одразу, чи потрібно спочатку підготувати тканини для стабільної та довготривалої роботи імпланта.
Часті запитання при пародонтозі
Чи можлива імплантація при пародонтозі?
Так, у більшості випадків імплантація при пародонтозі можлива. Пародонтоз сам по собі не є протипоказанням. Рішення залежить від того, чи є достатній об’єм кісткової тканини для стабільного встановлення імпланта. Якщо кістки недостатньо, її об’єм часто можна відновити за допомогою кісткової пластики. Саме тому перед імплантацією проводять КЛКТ і оцінюють стан кістки в конкретній ділянці.
Скільки лікується пародонтоз?
Пародонтоз не має чітко визначеного «курсу лікування», після якого він повністю зникає. Це хронічний процес, який зазвичай розвивається роками. Лікування спрямоване на стабілізацію стану тканин, контроль чутливості зубів і підтримання здоров’я ясен. Тому після основного лікування зазвичай потрібне регулярне спостереження і підтримувальна терапія.
Чим відрізняється пародонтоз від пародонтиту?
Пародонтоз — це дистрофічний процес, при якому опорні тканини зуба поступово атрофуються без вираженого запалення.
Пародонтит — це запальне захворювання, яке виникає через бактеріальну біоплівку і супроводжується кровоточивістю ясен, утворенням пародонтальних кишень і руйнуванням кісткової тканини. Саме пародонтит є основною причиною втрати зубів у дорослих.
Коли не можна ставити зубний імплант?
Імплантацію не проводять або відкладають, якщо неможливо забезпечити стабільну інтеграцію імпланта. Найчастіші причини:
- критична атрофія кістки, яку неможливо відновити
- активний запальний процес у тканинах пародонту
- неконтрольовані системні захворювання, що порушують загоєння тканин
- неможливість підтримувати гігієну порожнини рота
У кожному випадку рішення приймається після клінічного огляду та рентгенологічної оцінки.
Чи можна ставити імпланти при пародонтиті?
Так, але тільки після лікування і стабілізації запального процесу. Поки триває активний пародонтит, ризик ураження тканин навколо імпланта значно зростає. Тому спочатку проводять терапію пародонту, а вже після цього планують імплантацію.
Чи випаде імплант, якщо при пародонтозі зменшується кістка?
Не обов’язково. За умови достатнього об’єму кістки, контролю запалення, хорошої гігієни та регулярного підтримувального догляду імплант може функціонувати довго. Але гарантувати повну відсутність ускладнень не можна, особливо якщо в анамнезі був пародонтит.
Чи потрібно нарощувати кістку перед імплантацією при пародонтозі?
Іноді так. Якщо об’єм кісткової тканини недостатній для стабільного встановлення імпланта, можуть застосовуватися аугментаційні процедури — наприклад кісткова пластика або синус-ліфтинг.
Чи може імплант служити довше, ніж власний зуб?
Так, у деяких випадках це можливо. Імплант не має періодонтальної зв’язки, тому механізми руйнування власних зубів і імплантів відрізняються. За умови належної гігієни та регулярного контролю імпланти можуть функціонувати стабільно десятиліттями.
Чи можна ставити імпланти, якщо зуби розхиталися через пародонтоз?
Так, у багатьох випадках це можливо. Рухливість зубів при пародонтозі зазвичай пов’язана зі зменшенням кісткової опори навколо коренів. Якщо такі зуби мають несприятливий прогноз і їх доводиться видаляти, імплантація може стати способом відновлення зубного ряду.
Перед встановленням імпланта лікар оцінює об’єм і форму альвеолярної кістки в ділянці майбутнього імпланта. Якщо кісткової тканини достатньо, імплант може бути встановлений одразу або після загоєння лунки. Якщо ж кістки недостатньо, її об’єм у багатьох випадках можна відновити за допомогою аугментаційних процедур.
Інформація в цій статті має ознайомчий характер і не замінює індивідуальної консультації лікаря.
Тактика лікування завжди визначається після очного огляду, діагностики та оцінки конкретної клінічної ситуації.
Джерела та клінічні рекомендації
Chen J.-H., Liu C., You L., Simmons C.A.
Boning up on Wolff's Law
Journal of Biomechanics. 2010;43(1):108–118.
https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii
Ferreira S.D., Martins C.C., Amaral S.A.
Periodontitis as a risk factor for peri-implantitis
J Dent. 2018 Dec;79:1–10.
https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/30391683/
