Максим Макаренко
Хірург-стоматологСпеціалізується: хірургія та імплантологія, протезування, пародонтологія
Останні кілька років пацієнти все частіше приходять на прийом не лише з болем у зубі, а з уже сформованими висновками. У телефоні скріншоти з інтернету, таблиці «зуб — орган», списки аналізів і впевненість, що проблема значно серйозніша, ніж здається. Іноді навіть з проханням терміново видалити «небезпечні» зуби або замінити титанові імпланти на керамічні. Такі розмови часто починаються зі слів «інтегративна стоматологія».
У доказовій медицині інтегративна стоматологія — це сучасний підхід, який враховує не лише стан зубів, а й загальний стан організму: запалення, імунну відповідь, хронічні захворювання. Вона не заперечує класичну стоматологію і не замінює її альтернативними методами. Навпаки — спирається на розширену діагностику, візуалізацію та доказові протоколи лікування.
Проблеми починаються там, де цей підхід спрощують або перекручують. Дані досліджень і клінічні спостереження підміняють гучними твердженнями: що всі хвороби «йдуть від зубів», що кожен зуб пов’язаний із конкретним органом, що аналізи крові можуть замінити рентген, а будь-який метал у роті є токсичним. У результаті пацієнт отримує не більше ясності, а більше тривоги.
Цю статтю ми написали, щоб розмежувати факти й домисли. Не для того, щоб заперечити інтегративний підхід, а щоб повернути його в медичні рамки — без крайнощів, без страхів і без рішень «на всяк випадок». Далі — п’ять міфів про зуби і здоров’я, які найчастіше виникають саме під ярликом «інтегративна стоматологія», і пояснення, чому вони не працюють так, як обіцяють.
Міф 1: «Усі хвороби від зубів, їх треба видаляти»
Суть цього міфу проста: якщо в організмі є серйозні або хронічні проблеми зі здоров’ям, значить десь існує прихована інфекція і найімовірніше в зубах. Особливо часто під підозру потрапляють депульповані зуби, тобто ті, в яких лікували кореневі канали.
Депульпований зуб не є автоматично інфікованим чи «токсичним». Якщо кореневі канали проліковані якісно й навколо кореня немає активного запалення, такий зуб може роками залишатися стабільним і не мати системного впливу.
Зуб стає проблемою лише тоді, коли є підтверджений активний запальний процес. Саме це і перевіряють під час стоматологічної діагностики: клінічного огляду, рентгенологічної оцінки і, за потреби, конусно-променевої комп’ютерної томографії, яка дозволяє побачити стан кістки навколо кореня та виключити або підтвердити приховане запалення. Без цих даних твердження про «осередок інфекції» не має доказової основи.
Походить ця ідея з фокальної теорії інфекції, популярної на початку ХХ століття. Тоді вважали, що хронічний осередок інфекції в зубі може викликати захворювання віддалених органів, і на цій підставі зуби нерідко видаляли «про всяк випадок». У другій половині ХХ століття цю практику переглянули. Контрольовані дослідження та сучасна діагностика показали, що в радикальному вигляді ця теорія не підтверджується. Саме тому сьогодні профілактичні видалення без доведеної патології не рекомендуються професійними організаціями, зокрема American Association of Endodontists та European Society of Endodontology.
Водночас доказова медицина визнає інше: активне хронічне запалення в ротовій порожнині може впливати на загальний стан організму. Найчастіше наводять приклад зв’язку між пародонтитом і серцево-судинними захворюваннями. American Heart Association зазначає, що між ними існує статистична асоціація, але прямий причинно-наслідковий зв’язок не доведений. Тобто йдеться не про те, що «зуби викликають інфаркт», а про вплив хронічного запалення як одного з багатьох факторів.
Висновок простий: стоматологічні інфекції можуть впливати на загальний стан здоров’я, але видалення зубів «про всяк випадок» не є лікуванням і не є профілактикою системних захворювань. Рішення про видалення має сенс лише тоді, коли є доведена патологія і зрозумілий прогноз.
Міф 2: «Кожен зуб пов’язаний з органом через меридіани»
В інтернеті часто публікують схеми «зуб — орган»: ікла нібито пов’язані з печінкою, шістки зі шлунком, різці з нирками. Логіка проста: якщо болить зуб, значить проблема в органі. А якщо болить орган, треба шукати «винний» зуб і лікувати або навіть видаляти його.
Ця ідея походить із традиційної китайської медицини, зокрема з учення про меридіани (jing-luo), де їх описують як шляхи руху життєвої енергії qi. Це спосіб пояснення функцій тіла в межах філософської системи, а не результат анатомічних або фізіологічних досліджень.
У сучасній медицині організм описують інакше. Його роботу пояснюють через нервову систему, судини, імунні механізми та обмін речовин. У жодній з цих систем не описано структур, які б напряму з’єднували окремий зуб із конкретним внутрішнім органом.
За останні десятиліття були спроби знайти для меридіанів фізичне пояснення, наприклад, пов’язати їх з електричними властивостями шкіри. Але ці гіпотези не дали чітких результатів і не стали частиною наукової медицини.
Саме тому в стоматології не використовують карти відповідності «зуб — орган». За ними не ставлять діагнози і не планують лікування. Вони не можуть бути підставою для рішення про видалення зуба.
Міф 3: «Будь-який метал у роті — це отрута»
Фрази на кшталт «титан кородує», «амальгама отруює», «нікель вбиває» зазвичай зводять до одного висновку: будь-який метал у роті небезпечний і його потрібно терміново замінити на цирконій. Тут плутають токсичність, алергію та індивідуальну чутливість — різні за природою речі.
Почнемо з титану. Титан — один із найбільш вивчених біоматеріалів у медицині. Його десятиліттями застосовують не лише в стоматології, а й в ортопедії та кардіохірургії. Після контакту з тканинами титан швидко покривається стабільним оксидним шаром (TiO₂), який різко зменшує корозію та вивільнення іонів. Саме це пояснює його високу біосумісність і здатність інтегруватися з кісткою. Це докладно описано в оглядах з біоматеріалів.
Водночас алергія на титан можлива — і це важливо визнавати. За клінічними оглядами та серіями спостережень, частота реакцій гіперчутливості на титанові імпланти становить менше 1%. Йдеться не про отруєння, а про імунну реакцію, яка може проявлятися стійким запаленням ясен навколо імпланта або порушенням загоєння без ознак інфекції.
Ключовий нюанс: титан у стоматології буває різний. Для виготовлення імплантів використовують як комерційно чистий титан (Grade 1–4), так і титанові сплави, найпоширенішим з яких є Ti-6Al-4V. Усі ці матеріали загалом вважаються біосумісними і широко застосовуються в стоматології та ортопедії. Водночас у наукових дослідженнях описано, що навіть у стандартизованих титанових імплантах можуть бути слідові домішки інших металів, зокрема нікелю. Їхня наявність пов’язана з особливостями технології виробництва, очищення та обробки матеріалу. В окремих аналітичних роботах такі домішки фіксувалися на рівні сотих часток відсотка за масою, що не є нормативним значенням і не характерне для всіх імплантів.
Для більшості людей це не має клінічного значення. Але у пацієнтів із вираженою алергією на нікель навіть такі сліди можуть стати тригером реакції. Саме цим пояснюють частину випадків непереносимості імплантів без інфекційної причини.
У таблиці нижче наведено інформацію про тип титану і наявність потенційно алергенних домішок у дентальних імплантатах від провідних виробників:
| Бренд | Який титан? | Чи є алюміній / ванадій? | Особливості складу | Що кажуть про алергію? |
|---|---|---|---|---|
| Straumann | Ti-Zr (Roxolid), Grade 4 | Ні | Сплав титану та цирконію (15% Zr), більша міцність | Позиціонуються як гіпоалергенні |
| Nobel | Grade 4, раніше — Ti-6Al-4V | У сплавах – так | Чистий титан у лінійках Active, Parallel | Враховують чутливість при виборі матеріалу |
| Osstem | Grade 4 | Ні | Чистий титан, холодна обробка для міцності | Рідко повідомляється про алергічні реакції |
| Megagen | Grade 4 або Ti-6Al-4V | У сплавах – так | Деякі серії містять домішки алюмінію та ванадію | Можливі реакції у пацієнтів з високою чутливістю |
Дані в таблиці узагальнені на основі відкритих джерел. Фінальний вибір імпланта залежить від індивідуальної чутливості та клінічної ситуації.
Найчастіший метал-алерген у стоматології не титан, а нікель. Алергія на нікель зустрічається у 10–20% населення, що добре задокументовано в дерматологічних дослідженнях.
Щодо діагностики, уніфікованого тесту не існує. Для нікелю, кобальту й хрому використовують шкірні patch-тести. Для титану стандартного надійного тесту немає. Аналізи типу MELISA (LTT) можуть застосовуватися лише як допоміжний інструмент і не повинні бути єдиною підставою для клінічних рішень.
Висновок: метали в стоматології не є «отрутою». Алергія можлива, але вона рідкісна й індивідуальна. Реальні ризики пов’язані з конкретним матеріалом і анамнезом пацієнта, а не з самим фактом наявності металу.
Міф 4: «Пародонтит можна вилікувати БАДами та полосканнями»
Часто це подається як «природний» і «безпечний» шлях лікування: коензим Q10, вітамін C, місвак, кокосова олія, ефірні олії і запалення ясен нібито минає без стоматолога.
Проблема в тому, що пародонтит — це не дефіцит вітамінів, а хронічне інфекційно-запальне захворювання. Його ключова причина — бактеріальна біоплівка та зубний камінь, які формуються під яснами і підтримують запалення та руйнування кістки. Цей механізм описаний у клінічних настановах з пародонтології.
Жодні полоскання або добавки фізично не здатні прибрати під’ясенний зубний камінь. Він щільно зафіксований на поверхні кореня зуба і єдиний спосіб його усунути — механічне очищення, професійне зняття каменю та кюретаж. Саме це вважається базовим етапом лікування пародонтиту у сучасних протоколах.
Дані щодо БАДів існують. Коензим Q10, антиоксиданти та вітамін C можуть помірно зменшувати запальні маркери і підтримувати загоєння тканин. Але ефект спостерігається лише як доповнення до механічного лікування, а не замість нього.
Те саме стосується рослинних засобів і масел. Вони можуть зменшувати поверхневі симптоми, але не проникають у пародонтальні кишені на глибину, де знаходиться основне джерело інфекції. Тому їхній вплив обмежується симптомами без впливу на перебіг хвороби.
Це створює хибне відчуття покращення: ясна виглядають спокійніше, але руйнування кістки триває. Саме тому пародонтит часто переходить у запущені стадії без виражених симптомів.
Висновок: пародонтит — це інфекція, а не «втомлені ясна». Основа лікування — професійне очищення і контроль біоплівки. Добавки можуть допомагати, але вони не лікують пародонтит самі по собі.
Міф 5: «Аналізи крові покажуть усе, рентген не потрібен»
Часто звучить логічно: здати феритин, вітамін D, гомоцистеїн — і «побачити корінь проблеми». А рентген, мовляв, зайвий. Помилка тут у тому, що аналізи крові і рентген відповідають на різні запитання. Аналізи крові показують системний контекст. Вони допомагають виявити фактори, які впливають на перебіг стоматологічних проблем.
- Неконтрольований діабет погіршує стан ясен і загоєння після лікування, що підтверджується рівнем глюкози та HbA1c.
- Низький рівень вітаміну D асоціюється з тяжчим перебігом пародонтиту і вищим ризиком проблем з остеоінтеграцією імплантів.
- Підвищений C-реактивний білок або феритин може відображати системне запалення, у тому числі пов’язане з пародонтитом.
Але жоден аналіз крові не покаже, що відбувається всередині конкретного зуба або кістки щелепи.
Кісти, гранульоми, прихований карієс, резорбція кістки, тріщини коренів, проблеми з приживленням імпланта — це локальні структурні зміни. Вони можуть існувати роками без суттєвих змін у загальних лабораторних показниках. Саме тому для їх виявлення потрібна візуалізація — прицільний рентген або КЛКТ. Рівень запалення в крові може бути підвищеним, але ступінь і локалізацію резорбції кістки визначають лише за рентгеном. Саме тому рентгенологічні дані є частиною класифікації стадій пародонтиту.
Проблема не в тому, що аналізи непотрібні. Проблема в спробі підмінити ними інші методи. Точний діагноз з’являється там, де ці методи доповнюють одне одного.
Часті питання
Правда, що всі хвороби від зубів?
Ні. У сучасній медицині немає доказів, що більшість системних хвороб мають джерело в зубах. Відомо інше: хронічне запалення в ротовій порожнині може підвищувати загальний запальний фон. Наприклад, пародонтит асоційований з підвищеним ризиком серцево-судинних подій, але це асоціація, а не причина. Жодні клінічні рекомендації не радять видаляти зуби «для профілактики» хвороб.
Чи небезпечні мертві (депульповані) зуби?
Ні, якщо вони стабільні. Депульпований зуб з якісно пролікованими каналами і без запалення навколо кореня не вважається осередком інфекції. У клінічній практиці такі зуби можуть функціонувати десятиліттями. Ризик з’являється лише при активному ураженні кістки, тріщині кореня або повторному інфікуванні каналів.
Який зуб за який орган відповідає?
Жоден. У людському організмі не існує анатомічного або фізіологічного механізму, який би напряму з’єднував конкретний зуб з конкретним внутрішнім органом. Карти «зуб — орган» не використовуються в діагностиці, не входять до клінічних протоколів і не підтверджені експериментально.
Чи шкідливий титан у роті?
Для більшості людей — ні. Медичний титан після встановлення покривається стабільним оксидним шаром (TiO₂), який різко знижує корозію та вивільнення іонів. Саме тому титан використовують у медицині понад 50 років — не лише в стоматології, а й у суглобових протезах та кардіохірургії.
Чи може бути алергія на титановий імплант?
Так, але рідко — менше 1% випадків. Це не токсичність, а імунна реакція. У частини пацієнтів роль можуть відігравати слідові домішки інших металів, зокрема нікелю (приблизно 0,03–0,04% у деяких сплавах). Саме тому алергію завжди оцінюють індивідуально, а не за загальними списками «шкідливих матеріалів».
Чи можна вилікувати пародонтит без стоматолога?
Ні. Причина пародонтиту — під’ясенна бактеріальна біоплівка і зубний камінь, які неможливо усунути полосканнями або добавками. БАДи можуть зменшити запалення ясен, але не зупиняють втрату кістки. Без професійного очищення хвороба продовжує прогресувати, навіть якщо симптоми тимчасово слабшають.
Підсумок
Усі ці міфи об’єднує одна помилка — спроба замінити діагностику універсальним поясненням. У доказовій стоматології так не працює.
- Аналізи крові не покажуть кісту чи прихований карієс.
- Добавки не приберуть під’ясенний зубний камінь.
- Карти «зуб — орган» не мають анатомічного підтвердження.
Інтегративний підхід — це не заміна одного методу іншим, а поєднання інструментів: візуалізації, клінічного огляду та лабораторних даних за показами. Якщо в плані лікування немає відповіді на прості питання — де проблема, чим вона підтверджена і чому обраний саме цей метод — це не інтегративна стоматологія.
Хочете лікувати зуби — але без міфів і зайвих рішень?
Ми починаємо з діагностики й пояснюємо, що справді має клінічне значення, а що — ні. Без «профілактичних» видалень і лікування без показань.
