Максим Макаренко
Хірург-стоматологСпеціалізується: хірургія та імплантологія, протезування, пародонтологія
Багато стоматологічних проблем тривалий час розвиваються безсимптомно — і стан зубів не є винятком. Відсутність болю не гарантує, що під пломбою не відбуваються патологічні зміни. Вторинний карієс часто прогресує повільно й непомітно, доки процес не залучає глибокі шари зуба.
У таких ситуаціях зовнішній вигляд реставрації може не викликати підозр, але під пломбою вже відбувається руйнування твердих тканин. Коли з’являється біль, йдеться не про просту заміну пломби, а про лікування каналів або складніше ортопедичне відновлення. За клінічними спостереженнями, саме вторинний карієс є однією з найчастіших причин повторного лікування зубів.
Особливо часто приховані проблеми виявляють у пацієнтів із реставраціями, встановленими багато років тому. Пломба може виглядати цілою, без сколів і тріщин, але під нею вже формується значна каріозна порожнина.
У цій статті йдеться про те, чому старі пломби можуть залишатися «тихими» роками, як лікарі оцінюють їхній реальний стан, у яких випадках заміна справді потрібна, а коли втручання можна відкласти без шкоди для зуба.
Скільки служить пломба
Будь-яка пломба має обмежений ресурс. Для композитних реставрацій середній строк служби зазвичай становить близько 7–10 років. Амальгамові пломби можуть функціонувати довше, проте з часом також втрачають герметичність і стабільність країв.
На тривалість служби пломби впливає не лише матеріал, а й умови, у яких вона працює:
- характер жувального навантаження
- прикус
- гігієна ротової порожнини
- харчові звички
- регулярність профілактичних оглядів.
Саме тому дві пломби однакового віку можуть мати принципово різний клінічний стан і прогноз.
Помилки пацієнтів зі старими пломбами
Найпоширеніша помилка — відкладати огляд, орієнтуючись лише на відсутність болю. Пацієнт бачить, що зуб виглядає нормально, і звертається до лікаря вже на етапі виражених симптомів, коли обсяг лікування суттєво зростає.
Інша крайність — прагнення замінити всі старі пломби без клінічних показань. Якщо реставрація герметична, зуб не має симптомів захворювання, а на рентген-знімках немає патологічних змін — поспішати з втручанням не потрібно.
Ще одна поширена помилка — ігнорування дрібних змін. Саме ці ознаки часто свідчать про втрату герметичності й потребують оцінки лікаря:
- потемніння пломби
- шорсткість краю
- короткочасна чутливість.
Також варто враховувати повсякденні звички. Надмірні жувальні навантаження, зокрема гризіння твердих предметів, частіше призводять до сколів і тріщин саме у зоні старих великих пломб, які з часом втрачають здатність рівномірно розподіляти тиск.
Як лікар вирішує, чи потрібно міняти стару пломбу
Оцінка стану пломби не обмежується лише візуальним оглядом. Лікар перевіряє крайове прилягання реставрації, стан тканин навколо неї, реакцію зуба на холод і жувальне навантаження. Важливу роль відіграють рентгенологічні дослідження — прицільні знімки або комп’ютерна томографія. Зазвичай достатньо прицільних/прикусних знімків для оцінки краю реставрації та вторинного карієсу.
КТ (CBCT) застосовують лише за чіткими показаннями, коли звичайних знімків недостатньо.
Саме поєднання клінічних даних і результатів знімків дозволяє зрозуміти, чи пломба ще виконує свою функцію, чи вже маскує вторинний карієс або іншу проблему. Окремо жоден із цих факторів не є достатнім для прийняття рішення.
Заміна пломби рекомендована не «про всяк випадок» і не за часом, а за наявності конкретних показань. До них належать:
- порушення герметичності
- вторинний карієс
- тріщини зуба
- поява чутливості або болю
- також пломби інколи змінюють перед ортопедичним лікуванням чи імплантацією, щоб виключити активний карієс, негерметичні реставрації або інші проблеми, які можуть вплинути на прогноз.
Якщо ж пломба щільна, зуб не реагує на подразники, а на знімках немає патологічних змін, підстав для негайної заміни немає.
Що відбувається з зубом, коли стара пломба втрачає форму
Проблеми зі старими пломбами зазвичай починаються тихо. Не з болю і не з відколу. Матеріал поступово стирається, і пломба втрачає свою форму. Це майже непомітно, але з часом впливає на роботу всього зуба.
У деяких пацієнтів значне стирання/зміна висоти реставрації може впливати на оклюзійні контакти й спричиняти дискомфорт. Причини симптомів завжди потребують огляду, бо вони можуть бути й не пов’язані з пломбою. Навантаження під час жування розподіляється неправильно. Через це можуть з’являтися подразнення ясен, відчуття дискомфорту або навантаження на щелепний суглоб. У таких ситуаціях проблема часто не в суглобі й не в яснах, а в пломбі, яка вже не виконує свою функцію.
Існують і менш очевидні наслідки. Наприклад, амальгамове татуювання — сіро-синювата пляма на яснах, яка виникає через потрапляння дрібних частинок амальгами в слизову. Воно не є небезпечним, але може насторожувати пацієнта.
Перед будь-якими діями в таких випадках важливо переконатися, що це саме амальгамове татуювання, а не інша пігментована зміна слизової.
У старшому віці ситуацію часто ускладнює сухість у роті. Багато лікарських препаратів зменшують кількість слини або змінюють її властивості. Без захисної дії слини зуби й пломби стають більш вразливими до кислот і бактерій. Тому підхід до догляду в таких випадках підбирають індивідуально — з урахуванням причин сухості та супутнього лікування.
З часом функціональні зміни можуть перейти у серйозніші проблеми. Великі старі пломби перестають рівномірно розподіляти жувальне навантаження. Матеріал стирається, а стінки зуба залишаються без достатньої підтримки. У таких умовах зростає ризик тріщин і переломів. Іноді це відбувається без болю — аж до моменту, коли ушкодження стає серйозним.
Саме тому в окремих випадках лікар рекомендує не чергову пломбу, а керамічну накладку або коронку. Це не «ускладнення лікування». Це спосіб зберегти зуб і зменшити ризик його перелому.
Чим замінюють стару пломбу
Тривалий час амальгама використовувалася в стоматології завдяки своїй міцності та відносній довговічності, особливо на жувальних зубах. Амальгама не з’єднується із тканинами зуба адгезивно (хімічно), тому потребує механічної ретенції. Якість анатомічного відновлення суттєво залежить від техніки виконання.
З роками це може призводити до порушення крайового прилягання реставрації та створювати умови для вторинного карієсу. Саме тому в сучасній клінічній практиці для заміни старих пломб дедалі частіше застосовують інші матеріали й методи відновлення зубів.
Найпоширенішим варіантом залишаються композитні матеріали. Вони дозволяють відновлювати невеликі та середні дефекти, зберігаючи максимальний об’єм власних тканин зуба. За умови належної ізоляції, точної адгезивної техніки та коректного формування прикусу композитна реставрація може бути клінічно надійною.
Водночас при великих дефектах, високому жувальному навантаженні або наявності тонких стінок зуба довговічність композиту стає менш передбачуваною.
Окрему клінічну нішу займають склоіономерні матеріали та їхні модифіковані форми. Вони хімічно зв’язуються з тканинами зуба, менш чутливі до вологи під час встановлення і можуть вивільняти фториди (іони фториду) у навколишні тканини. Це робить їх доцільними у пацієнтів із підвищеним карієс-ризиком, при ураженнях у пришийковій зоні, на коренях зубів або за наявності сухості в роті. Водночас їхня механічна міцність і зносостійкість обмежені, тому для великих дефектів у жувальній зоні вони не розглядаються як довгострокове рішення.
Коли об’єм втрати тканин значний або після видалення старої пломби залишаються ослаблені стінки зуба, постає завдання не лише закрити дефект, а зменшити ризик перелому. У таких випадках застосовують непрямі реставрації — вкладки та накладки, які виготовляють поза порожниною рота і фіксують на зубі в готовому вигляді. Такий підхід дозволяє точніше відновити анатомію жувальної поверхні, стабільніше сформувати контактні пункти та краще контролювати розподіл навантаження.
Вкладка (або inlay) використовується тоді, коли дефект обмежується внутрішньою частиною зуба і жувальні горбики збережені.
Накладка (або onlay) застосовується у випадках, коли частина горбиків ослаблена або існує ризик тріщин. Вона частково перекриває жувальну поверхню і бере на себе частину жувального навантаження, зменшуючи тиск на власні тканини зуба і ризик їхнього руйнування.
Найчастіше для вкладок і накладок використовують кераміку. Вона стабільна за формою, має високу зносостійкість і дозволяє точно відтворити анатомію зуба. Водночас кераміка не є універсальним рішенням і не є «міцнішою за зуб». Її клінічний прогноз залежить від товщини реставрації, прикусу, наявності перевантажень, якості фіксації та загального стану порожнини рота.
Жоден матеріал не працює ізольовано від клінічної ситуації. Один і той самий тип пломби може мати різний прогноз у різних пацієнтів. Саме тому вибір між композитною пломбою, склоіономерним матеріалом, вкладкою чи накладкою завжди є індивідуальним і базується на оцінці ризиків і довгострокового прогнозу для конкретного зуба.
Часті питання щодо зубних пломб
Чи потрібно міняти стару пломбу?
Не завжди. Рішення залежить не від віку пломби і не від наявності болю, а від її герметичності, стану зуба під нею та даних огляду й рентген-знімків.
Якщо пломба щільна і не викликає змін у тканинах зуба, її можна залишити під контролем. Заміна потрібна лише тоді, коли пломба перестає виконувати свою функцію або створює ризик ускладнень.
Скільки років стоїть пломба?
Середній строк служби композитної пломби становить близько 7–10 років за умови правильного виконання та регулярного контролю.
Амальгамові пломби можуть функціонувати довше, але з часом також втрачають герметичність. Реальний ресурс залежить від прикусу, навантаження, гігієни та індивідуальних особливостей зуба.
Яка краща пломба?
Для невеликих і середніх дефектів у видимій зоні найчастіше використовують композитні пломби — вони добре відтворюють колір зуба й дозволяють зберегти власні тканини.
Склоіономерні цементи застосовують у певних клінічних ситуаціях — при підвищеному карієс-ризику, у пришійкових ділянках або коли складно забезпечити сухість робочого поля.
За великих дефектів, особливо на жувальних зубах, прямі реставрації можуть бути менш передбачуваними. У таких випадках лікар може запропонувати непрямі реставрації — керамічні вкладки або накладки.
«Краща пломба» — це та, яка найкраще відповідає конкретній клінічній задачі, а не універсальний матеріал.
Що буде, якщо не міняти проблемну пломбу?
Якщо порушення герметичності ігнорувати, карієс поступово поширюється вглиб зуба. Це може призвести до запалення пульпи, лікування каналів або значної втрати тканин зуба.
Навіть без болю ризик ускладнень зростає з часом.
Скільки коштує пломба?
Вартість пломби залежить від обсягу ураження, кількості поверхонь зуба та обраного матеріалу.
Орієнтовно: композитна пломба — від 1 500 до 3 000 грн; відновлення зуба з великим дефектом — від 3 000 грн і вище.
Точну вартість визначають після огляду конкретного зуба.
Коли замість пломби потрібна накладка або коронка?
Якщо зуб має великі дефекти або тонкі стінки після старої пломби, звичайна реставрація може не витримати навантаження.
У таких випадках накладка або коронка дозволяє рівномірно розподілити жувальний тиск і зменшити ризик перелому зуба.
Висновок
Старі пломби — це не вирок і не привід міняти все підряд. Але це зона підвищеної уваги. Основна небезпека полягає в поступовій втраті герметичності, прихованому карієсі та перевантаженні ослаблених тканин. Рішення про заміну або збереження пломби має ґрунтуватися не на її віці чи відсутності болю, а на клінічній оцінці та прогнозі для конкретного зуба. Своєчасний контроль і правильно обраний спосіб відновлення дозволяють уникнути складнішого лікування й зберегти зуб у функціональному стані на довший час.
Матеріал має інформаційний характер та не замінює огляд стоматолога. Рішення про заміну/ремонт пломби приймають після клінічного огляду та, за показаннями, рентген-діагностики.
Перевіримо зараз — щоб не лікувати складніше потім
Якщо у вас є старі пломби — варто перевірити їх без поспіху. Ми спочатку пояснюємо, а вже потім лікуємо. Ви отримуєте зрозумілу картину стану зубів і варіанти подальших дій — від профілактики до лікування, якщо воно потрібне.
