Максим Макаренко
Хірург-стоматолог Спеціалізується: хірургія та імплантологія, протезування, пародонтологія
Багато хто думає, що імплантат — це просто вкрутити гвинт у кістку. Але насправді навіть мікроскопічна помилка може коштувати пацієнтові кількох тисяч доларів і років нервів.
Згідно із рекомендаціями EFP (Європейської Федерації Пародонтології), профілактика відторгнення імплантів починається ще на етапі планування та установки: слід забезпечити належну гігієну порожнини рота і оптимальне положення імпланта, а після навантаження – регулярні огляди та санацію навколоімплантних тканин. Своєчасне виявлення периімплантиту на стадії запалення слизової дозволяє запобігти повноцінному відторгненню імпланта.
В цій статті розберемо головні причини, чому імплантат може не прижитися. Також детально пояснимо як та за яких умов можна перевстановити імплант або побороти периімплантит.
Імплантат може «плавати» в кістці, якщо вона перегрілась
Під час імплантації лікар спершу готує «лунку» для майбутнього імпланта — він використовує спеціальні стоматологічні свердла, які обертаються на високій швидкості. Щоб кістка не перегрівалася, ці свердла обов’язково охолоджують стерильним фізіологічним розчином через спеціальний апарат (фізіодиспенсер).
Якщо ж охолодження недостатнє або свердла занадто затуплені, кістка може нагрітися вище безпечного рівня (~47 °C). При такій температурі клітини кістки (остеобласти) гинуть, а замість міцного зрощення утворюється «м’яка» сполучна тканина. Вона не може тримати імплант, і він починає «плавати» чи рухатися. Це запускає процес резорбції (розсмоктування) кістки та врешті призводить до відторгнення.
Профілактика: використання гострих свердел, достатнє охолодження фізрозчином, робота без поспіху та дотримання протоколу виробника.
У імплантата немає періодонтальної зв’язки
Природний зуб тримається не «вкручений у кістку», а підвішений на мікроскопічних волокнах — це називається періодонтальна зв’язка. Вона містить судини, нерви, клітини-рятівники, які допомагають відновлювати тканини й захищати зуб від запалення.
У імплантата цього немає — він стоїть у кістці, як гвинт у стіні. Якщо біля ясен починається запалення, воно одразу йде вглиб, до кістки. Тому периімплантит (запалення біля імпланта) зазвичай прогресує швидше і глибше, ніж пародонтит біля живого зуба.
Висновок: навколо імпланта потрібно ще ретельніше стежити за чистотою, регулярно робити профілактичні чистки у стоматолога та не пропускати огляди.
«Нависаюча» коронка — рай для бактерій
Уявіть поличку, на якій завжди залишається пил. Те саме відбувається, коли коронка виготовлена з неправильним контуром: біля ясен утворюється виступ, куди не дістає щітка. Там накопичується наліт, розмножуються бактерії й починається запалення.
Особливо небезпечні зони: надмірний «живіт» коронки біля шийки, поганий перехід між коронкою й яснами, залишки цементу під яснами. Усе це перетворює імплант на бактеріальну фабрику.
Висновок: правильне проєктування коронки таке ж важливе, як і сама операція. Інакше — навіть ідеальний імплант втратить опору через запалення.
Мікрорухи руйнують зрощення
Після встановлення імплант має «прижитися» — у цей час він зростається з кісткою. Якщо він навіть трохи рухається (буквально мікроскопічно — соті частки міліметра), замість кісткового зрощення формується м’яка тканина. Підтверджено експериментальними та клінічними дослідженнями; систематичні огляди показують, що для біоінертних поверхонь «критичний» поріг мікроруху часто лежить у межах ~50–150 мкм, а великі переміщення (сотні мкм) однозначно шкідливі.
Так може статися, якщо коронку поставили занадто рано, або пацієнт має бруксизм (стискає зуби уві сні), або ж просто виникло перевантаження на імплант.
Висновок: іноді краще дати імпланту час відпочити й зростись перед установкою коронки. Лікар оцінює стабільність спеціальними приладами й вибирає правильний протокол навантаження.
Стрес і діабет — вороги загоєння
Щоб імплант добре зрісся, потрібен хороший кровообіг і нормальна робота імунної системи. Для діабетиків важлива глікемічна компенсація перед імплантацією — добре контрольований діабет має значно кращі результати, ніж неконтрольований. Якщо цукор в крові не контрольований, судини пошкоджуються, клітини кістки працюють гірше, і загоєння стає проблемним.
Хронічний стрес впливає на загоєння і може погіршувати запальні процеси (через кортизол, дисфункцію імунітету), тому психосоціальні фактори також мають значення.
Метааналізи й систематичні огляди показують підвищений ризик у пацієнтів з неконтрольованим діабетом; для хронічного стресу — є наукові дані про вплив на загоєння та запалення, але прямі довгострокові клінічні дослідження саме для імплантатів менш численні (точніше — дані суміжні та вказують на підвищений ризик і уповільнене заживлення).
Висновок: контроль цукру й турбота про свій психічний стан — це теж частина імплантації. Здоровий організм — здоровий імплант.
Протоколи навантаження — негайне, раннє, відстрочене
Це коли дають навантаження на імплант коронкою або тимчасовою реставрацією: негайне — в день операції; раннє — в перші тижні/місяці; відстрочене — після повного загоєння.
Якщо дати навантаження занадто рано при недостатній первинній стабільності, з’являються мікрорухи → замість кісткового зрощення формується фіброзна тканина → ризик відторгнення зростає.
Як обирають метод:
- Оцінюють первинну стабільність: крутний момент (torque) та показник стабільності імпланта (ISQ) і якість кістки.
- Беруть до уваги локалізацію (передній/задній відділ), оклюзію, бруксизм, системні фактори пацієнта (куріння, діабет).
- Діють по протоколу виробника імпланта й слідують доказовим рекомендаціям.
- Якщо сумніваються — краще відстрочити навантаження або використати тимчасову конструкцію з мінімальним контактом.
Висновок: немає універсального «шаблону» — вибір індивідуальний і має базуватись на стабільності та ризиках.
Залишки цементу — тихий вбивця імпланта
При цементованих коронках зайвий цемент може потрапити під ясна і залишитись там непоміченим. Це чужорідне тіло під яснами — відмінна підкладка для хронічного запалення.
Невидимий під'ясенний цемент викликає постійну реакцію тканин → хронічне запалення → втрата кістки та периімплантит. Часто проблема виявляється вже на етапі механічної втрати імпланта.
Висновок: треба по можливості обирати гвинтову фіксацію — без цементу. Якщо цементування необхідне: мінімальна кількість цементу, зовнішнє (екстраоральне) цементування, маркування/використання радіопрозорого цементу. Робити коронковий край супрагінгівально (якщо клінічно можливо) або ретельно прибирати залишки цементу за допомогою ретракційної нитки / ретракційного шнура. Після цементування — контрольний рентген і ретельна перевірка на залишки. Планові огляди та профчистки, щоб ранньо виявити ознаки запалення.
Куріння
Тютюновий дим звужує судини й погіршує мікроциркуляцію. Це означає, що до імпланта приходить менше кисню та поживних речовин. Крім того, нікотин послаблює імунну систему. Усе це в кілька разів підвищує ризик відторгнення.
Великий огляд (51 дослідження, понад 40 000 імплантів) довів, що куріння пов’язане із ризиком відторгнення імплантів RR ≈ 1.92 (тобто майже вдвічі вище порівняно з некурцями).
Наукові дані дуже чітко вказують, що куріння значно підвищує ризик:
- відторгнення імплантів – частіше у курців
- раннє відторгнення (на початкових етапах — післяопераційне загоєння, остеоінтеграція) — особливо вразливе
- кісткова втрата навколо імплантів у курців більша
- чим більше сигарет (особливо понад 20/день), тим вищий ризик.
Гігієна і професійні чистки
Навіть ідеально поставлений імплант може «завалитися», якщо навколо нього накопичується наліт. Біоплівка — це як липкий «килимок» із бактерій, який запускає запалення. На відміну від звичайного зуба, в імпланта немає природного захисту (тієї самої періодонтальної зв’язки), тому він ще більш вразливий.
Щоденна чистка вдома + регулярна професійна гігієна у стоматолога = головна страховка для імпланта. Важливо використовувати м’яку зубну щітку, а професійну гігієну в стоматології робити не менше ніж два рази на рік.
Коли може статись відторгнення
Рано (перші 3–6 місяців): імплант ще не встиг з’єднатися з кісткою. Часто причина — інфекція або нестабільність. Симптоми: різке збільшення болю, гній, рухомість імпланта. У таких випадках його видаляють, очищають рану, дають кістці зажити (3–6 місяців) і потім ставлять новий імплант.
Пізно (після року і більше): імплант уже стояв під коронкою, але почався запальний процес навколо нього — периімплантит. Основні ознаки: кровоточивість та гній із зовнішньої поверхні імпланта, збільшення зони глибини кишень (>5 мм) і поступове розхитування при прогресуючій втраті кістки. Якщо кістка втрачена незначно, можна ще врятувати імплант. Якщо ж руйнування велике — його доведеться знімати.
| 🧩 Причина | 🧪 Що відбувається | ✅ Що робити | ⚠️ Коли ризик зростає | 🎯 Ключове |
|---|---|---|---|---|
| Перегрів кістки під час свердління | Температура понад ≈47 °C → імплант «плаває», запускається резорбція кістки | Гострі свердла, рясне охолодження фізрозчином | Затуплені бори, слабке охолодження, тривале свердління під навантаженням | Техніка — критично важлива; перегрів = втрачена остеоінтеграція |
| Відсутність періодонтальної зв’язки навколо імпланта | Імплант стоїть «жорстко» в кістці (нема судин/нервів зв’язки), тому запалення з ясен швидше переходить у кістку | Професійні чистки, регулярні огляди | Недостатня гігієна, пропуски чисток/контролю | Навколо імпланта — ще уважніша гігієна, ніж біля природних зубів |
| Неправильний контур коронки | Утворюється «поличка» для нальоту, можливі залишки цементу → хронічне запалення ясен | Правильне проєктування, при можливості — гвинтова фіксація без цементу | Тісні міжзубні проміжки, глибокі краї під яснами, цементовані конструкції | Протезування не менш важливе, ніж хірургія |
| Мікрорухи імпланта | Переміщення ≈50–150 мкм і більше → ризик відторгнення | Оцінювати стабільність (торк/ISQ), тимчасові конструкції — з мінімальним контактом | Раннє навантаження без стабільності, бруксизм, перевантаження прикусу | Не поспішати з постійною коронкою, якщо сумніви у стабільності |
| Системні фактори: неконтрольований діабет, хронічний стрес | Порушення імунної відповіді → повільне/неповне загоєння, вищий ризик інфекції | Контролювати стрес, сон, супутні хвороби; індивідуальні протоколи | Високий HbA1c, часті гіперглікемії, тривалий дистрес | Здоровий організм = здоровий імплант |
| Невдалий вибір протоколу навантаження | Занадто раннє навантаження при низькій стабільності → мікрорухи | Оцінка кістки, дотримання протоколів виробника; у разі сумнівів — відстрочити навантаження | Задні відділи, м’яка кістка, множинні імпланти з взаємним навантаженням | Протокол підбирається під стабільність, а не під календар |
| Залишки цементу «тихий вбивця» | Під’ясенний цемент — запалення → периімплантит і втрата кістки | За можливості — гвинтова фіксація; мінімум цементу; контрольний рентген | Глибокі краї, обмежений огляд, складні проміжки | Краще запобігти, ніж шукати цемент «після пожежі» |
| Куріння | Майже вдвічі вищий ризик відторгнення; більша кісткова втрата | Відмова/зниження куріння до і після операції | понад 20 сигарет/день | Куріння — один із найсильніших модифікованих ризиків |
| Відсутність професійних чисток | Біоплівка → мукозит → периімплантит → втрата кістки/імпланта | Щоденна гігієна (щітка, йоршики/флоси, іригатор за потреби), чистки та огляди щонайменше двічі на рік | Скупчені зуби/складна конструкція, пропуски профілактики | Регулярний догляд — найкраща «страховка» імпланта |
Імплант не прижився: що робити і які є варіанти
Відторгнення імпланта — ситуація неприємна, але не безнадійна. Вона трапляється, коли імплант не з’єднався з кісткою (це називають «остеоінтеграція») або коли через інфекцію та запалення кістка навколо нього почала руйнуватися — це називається периімплантит.
Згідно з новою класифікацією, розрізняють периімплантит з запаленням й кістковою резорбцією, та периімплантит з запаленням слизової без втрати кістки. Діагностика спирається на клінічний огляд (зондування, оцінка рухомості), рентгенологію та оцінку факторів ризику (пародонтит в анамнезі, куріння, діабет тощо).
Якщо втрата кістки перевищує 7–8 мм або більше ніж 2/3 довжини імпланта, врятувати його майже неможливо — доводиться видаляти.
Як лікують периімплантит (запалення навколо імпланта)
Накопичення зубного нальоту викликає запалення і поступове руйнування кісткової тканини навколо імпланта — це і є периімплантит. Клінічно це виявляється рухомістю імпланта, підвищеною чутливістю чи болем, гнійними виділеннями із зони встановлення та кровоточивістю при зондуванні. На рентгені видно прогресуючу резорбцію кістки навколо імпланта.
Причини периімплантиту багатофакторні, але ключову роль відіграють бактерії (аналогічно пародонтозу природних зубів), а також чинники ризику (куріння, погана гігієна, системні хвороби).
Методи лікування периімплантиту зазвичай комбінують, це консервативні й хірургічні підходи:
- Чищення – знімають наліт і камінь спеціальними інструментами або апаратами (ультразвук, AirFlow з порошком).
- Антисептики – промивання розчинами (часто хлоргексидин). Іноді додають місцеві антибіотики, але вони дають мінімальний ефект (покращення ~0,6 мм).
- Хірургія – якщо кістка вже сильно втрачена: резекційна операція – видаляють запалену тканину, зачищають імплант;
- Регенеративна операція – намагаються відновити кістку за допомогою кісткових матеріалів і мембран. У дослідженнях це давало приріст кістки приблизно 1–1,5 мм.
Важливо: навіть найкраще лікування не гарантує ідеального результату, але дає шанс зберегти імплант.
Повторна імплантація
Якщо імплант видалили, майже завжди можна поставити новий. Або одразу після видалення — тільки якщо кістка не зруйнована і немає активної інфекції. Або відстрочено (через 4–6 місяців) — якщо кістки не вистачає, спершу роблять кісткову пластику (аугментацію чи синус-ліфтинг), а вже потім ставлять імплант.
Шанси на успіх при повторній імплантації досить високі. Близько 89–96% виживання через рік після повторної установки, а загальний успіх (якщо враховувати і першу, і повторну імплантацію) сягає 99%.
Важливий момент: найбільше ризикують курці та пацієнти старшого віку — у них повторне відторгнення трапляється частіше.
Випав зубний імплант, що робити?
У цьому відео лікар-імплантолог Максим Макаренко розгляне одну з найбільш поширених тем у стоматології — чому випадає зубний імплант. Наш імплантолог пояснить: причини випадіння імплантів, що робити далі, та що таке імплантація зубів по гарантії.
Якщо імплант поставити неможливо
У складних випадках (коли кістки дуже мало, або людина не хоче повторної операції) лікар може запропонувати:
Мостоподібний протез
Це штучний зуб, який фіксують на сусідні здорові зуби: їх спилюють, аби перетворити на «опори», і на них закріплюють міст. Виготовляють та встановлюють таку конструкцію досить швидко — за кілька днів, і вона обходиться дешевше, ніж імплант. Але спилювання та додаткове навантаження шкодять сусіднім зубам, тому міст служить менше. Імплант у цьому плані надійніший: він не чіпає сусідні зуби й має більший термін служби.
Бюгельний протез
Це умовно знімна конструкція з металевою дугою, яка фіксується на зубах за допомогою спеціальних замків або гачків. Він відносно доступний за ціною, легко знімається для гігієни й може одразу замінити кілька відсутніх зубів. Проте його знімний характер для багатьох пацієнтів викликає і фізичний, і психологічний дискомфорт: протез може натирати ясна та не забезпечує такої стабільності, як імпланти. Імплант виглядає й поводиться як власний зуб — він надійно зафіксований, не потребує знімання й значно зручніший у щоденному користуванні.
Міні-імпланти
Міні-імпланти — це тонкі гвинти, які застосовують, коли кісткової тканини занадто мало для встановлення класичного імпланта. Вони потребують меншої операції, коштують дешевше та дозволяють швидше закріпити протез. Однак міні-імпланти менш довговічні й не завжди витримують повне жувальне навантаження. Класичний імплант у цьому плані надійніший: він міцний, стабільний і здатен служити десятиліттями.
Зигоматичні або скулові імпланти
Це спеціальні довгі імпланти, які закріплюють не у щелепну, а у виличну кістку. Їх використовують, коли у верхній щелепі майже немає кісткової тканини, і вони дають можливість встановити фіксовані зуби навіть при повній атрофії. Проте така операція дуже складна, дорога, підходить не всім і вимагає від лікаря високої кваліфікації та великого практичного досвіду. Класична імплантація у більшості випадків простіша, передбачуваніша та менш ризикована.
Альтернативи існують, і вони можуть виручити у складних випадках. Але жодна з них не замінює повністю класичну імплантацію: імплант служить найдовше, не шкодить сусіднім зубам, забезпечує найкращий комфорт і якість життя.
Висновок
Імплантація — це не просто «вкрутити гвинт у кістку». Тут важлива комбінація: техніка, біологія, протетика і менеджмент ризиків.
Найчастіші причини проблем: перегрів кістки, нестабільність імплантата, неправильний дизайн коронки, системні фактори — діабет, стрес, куріння. Важливу роль у виживанні імплантів відіграє гігієна. Якщо все контролювати — імплантат може служити десятиліттями.
Навіть якщо імплант не прижився, це ще не кінець. Сучасна стоматологія має чіткі протоколи та методи, щоб повторно відновити зуб або знайти інший варіант. Головне — вчасно звернутися до лікаря і не запускати запалення.
